Обеззброєна

Не кричу не мовчу Сонну,
Ти застав би мене обеззброєну
Без прикрас без думок без одягу,
Голос ніжністю зафарбований ,
І заплутані надто коси,
Тепла постіль ще не застелена
Тінь по шкірі проміння -полоси,
Тіло залпом пʼє ранок травʼяний

Ти б занурився в запах прянощів
Золотистих моїх локонів,
В Запах стрімких гарячих дотиків,
в їдкий запах нічної осені
Кожній родимці б назву вигадав
І дивився би мовчки голодно,
В обеззброєну від бажання,
Без прикрас без думок оголену,

Я твоїми руками звʼязана,
В них так солодко стало дихати.
Їм віддатись не зобовʼязана ,
Та мої слабкості стали сильними
І волосся занадто сплутане,
Й голос ніжністю зафарбований,
Світла сонця по шкірі полоси,
Ти застав би мене обеззброєну.

Знаєш як серце пораниж,
Якщо мене ти обманеш,
Може я навіть загину,
Раніше ніж кохати відвикну,